От і закінчився «Новий старт» і ще одна ОДГ для мене. Минув тиждень і я мала можливість ще раз все переосмислити. З мого боку дана стаття буде своєрідною рефлексією, бо в останню ніч мій стан був жахливий до такої міри, що вийти і сказати про свою роль у грі я просто не змогла. До цього привело ряд чинників під час гри, але останню крапку поставили дії за межами гри. Мабуть, негативізм в мені почав накопичуватися ще до поїздки. На моєму шляху як регіонального координатора виникали досить серйозні перепони, непорозуміння, долавши які у мене складалося враження, що гра для мене вже розпочалася. І знаєте, гра в житті значно жорстокіша і складніша, ніж на «Новому старті». Бо я відчуваю себе відповідальною за долю конкретних людей тут і зараз. І не лише за певних людей, але й за презентабельність проекту, над яким працювала ціла команда людей.
Однак розробивши Стратегію України до 2050 р. я зрозуміла, що моя робота до і під час «Нового старту» – це своєрідне дзеркальне відображення життя і роботи цілої України. Це настільки ж складно і відповідально, як і в цілій країні. Однак є маленька відмінність: я своїх людей не кидаю, а в Україні, як правило, люди одні одних досить часто зраджують. І ще: вищестояще керівництво наді мною було з позитивним налаштуванням, а світ ставиться до України ой як жорстоко. Про це я вкотре переконалася в грі.
Однак, сьогодні я перегортаю сторінку ОДГ і переходжу в реальне життя. Я провела аналіз Стратегії для України до 2050 р. і можу сказати, що ми зробили величезну справу. Ця стратегія є великим кроком вперед для розвитку нашої держави. По–перше, вона написана не просто тому, що стояло таке завдання, а прожита всіма гравцями. По–друге, хоча й написана досить молодими людьми, однак кожен із них є професіоналом у своїй галузі. По–третє, і найголовніше, зроблена справжніми українцями, яким не байдужа доля рідної країни. .jpg)
Цікаво те, що було представлено 2 стратегії, які не лише не суперечать одна одній, а більше того є доповнюваними між собою. Якщо їх ще вдосконалити або як ми кажемо «зшити» і почати втілювати в життя, тоді з упевненістю можу сказати, що Україна буде мати достеменно прописаний шлях на 40 років вперед. І саме головне, вона буде бачити кінцеву точку опори, світлу мету, до якої варто прагнути.
Щодо кінцевої мети, то я думаю, що в кожного українця вона своя. Я ж хочу, щоб всі люди були щасливі, а Україна процвітала. І для мене буде неважливо, де це відбуватиметься: на Землі чи в Космосі.
Сьогодні я з впевненістю можу сказати, що в грі відігравала роль комунікатора. І зараз, вкотре хочу звернутися до представників влади, і до всіх людей, яким небайдужа доля України: «Не залишайте Стратегію–2050 для України просто стратегією на папері. Допоможіть нам молодим, амбітним і справді небайдужим людям зробити НАШУ ДЕРЖАВУ НАЙКРАЩОЮ!»
