Початок трохи зіпсували реєстрацією. Багато учасників не отримало паспорти. Це вплинуло на подальше розгортання подій, оскільки без паспортів ми не могли вчасно вибрати губернаторів країв. Розуміючи, що за традицією Студреспубліки дана ситуація може проектуватись в наше реальне життя, починаю бентежитись за місцеві вибори в Україні.
Але для мене на першому місці були не вибори, а зміст кандидатів, те, з чим вони ідуть на вибори. Тут також не можу бути спокійним, оскільки виявилось, що ті республіканці, в яких є зміст та мислення не мають волі (чи бажання) на реалізацію своїх ідей, не мають жаги до перемоги. Для мене було дуже дивно, коли я побачив, що передвиборчу програму кандидатам пишуть інші особи. Чим не Україна? І це за умови, що крайовики та експерти постійно робили акцент на самостійності, на тому, що ми власноруч повинні творити історію, а не віддавати таку можливість іншим. Дуже прикро, що ті, хто може творити майбутнє, не мають волі та бажання займатись такою великою справою.
Яке ж майбутнє чекає на нас? Я зробив висновок, що майбутнє в руках не більш як 1% населення, оскільки саме стільки учасників прагнули творити. Але не змогли, тому що дуже не легка ця справа. Потрібно самовдосконалюватись, тверднути, рости та розвиватись, не зупинятись на досягнутому – лише тоді ми зможемо говорити про майбутнє, а поки що ми з вдячністю передаємо відповідальність за нього іншим.
Щодо ідеологій, які народились за чотири доби, то хочеться відмітити, що, позитивним є той факт, що без них партій не було. А про зміст ідеології можна говорити багато, навіть експертам було складно вирішити, яка з представлених ідеологій партій мала право на життя, а яка ні. Мені не імпонує жодна з них. Сподіваюсь, що зі змістом кожної ви зможете ознайомитись найближчим часом на нашому сайті.
Якою ж повинна бути ідеологія майбутнього? Тут точно можна констатувати, що без наших зусиль і дій ідеологією майбутнього (і сьогодення) буде гедонізм, розваги, секс і т.і. Проаналізувавши останню фінальну Студреспубліку, я точно знаю, що для більшості молодих людей це є абсолютно нормально, усі скажуть – ЗА! Але потрібно дивитись глибше…
Кому вигідно, щоб ми ставили собі саме такі цінності та пріоритети? Що така ситуація в нашій та інших країнах дає тим, хто диктує таку ідеологію? Просто поставивши такі питання самому собі можна багато чого зрозуміти. В такому випадку не ми творимо майбутнє! Ми віддаємо його у руки тих, хто знає, що робити, щоб бути попереду та вести стадо за собою. І це твердження також підтвердилось діями студреспубліканців, які на виборах президента готові були навіть програми писати кандидатам, але не могли взяти відповідальність на себе і балотуватись.
Отже, питання залишається відкритим: «Бути творцем чи творінням?»
Хочеш висловитися? Всі спілкуються тут