НОВИНИ
РЕГІОНИ
АР Крим
Вінниця
Волинь
Дніпропетровськ
Донецьк
Закарпаття
Запоріжжя
Івано-Франківськ
Київська обл.
Кіровоград
Луганськ
Львів
Миколаїв
Одеса
Полтава
Рівне
Суми
Тернопіль
Харкiв
Херсон
Хмельницький
Черкаси
Чернівці
Чернігів
м. Cевастополь
м. Київ
Світ
Білорусь
КАТЕГОРІЇ
всі теми
Новини Cтудреспубліки
Новини НДЛМ
Новини ВМГО
Аналітика
 
30-03-2016 / Аналітика /  Україна

Як освітою створити перспективи для молоді в Україні?

Лого "Громадського радіо"Про українських студентів, їх можливості здобувати якісну освіту за кордоном, чим це може скінчитися для українських вишів, розповідав 26 березня 2016р. на «Громадському радіо» один із лідерів Студреспубліки Олександр Щерба. Актуальні питання ставили ведучі Анастасія Багаліка й Едуард Лозовий.

Чому студенти виїжджають за кордон на навчання, а потім залишаються на пмж? Чи можна отримати якісні знання в українських вишах, чи це лише «корочка»? Обміни студентами: все-таки позитивне чи негативне явище для України – про це дізнаєтеся, прочитавши матеріал. 

Едуард Лозовий: Доброго ранку, Олександре!

Олександр Щерба: Доброго ранку!

Українці платять не за знання, а за «корочку»…

Едуард Лозовий: Говоримо про розцінки. В Україні рік навчання в середньому, в таких більш-менш престижних вузах коштує 20 000, грубо кажучи. І за ці доволі немаленькі гроші отримуєш освіту, яка може тобі навіть не придатися, на яку немає затребування на ринку праці. І за такі ж приблизно кошти ти можеш отримати диплом за кордоном, який буде визнаватися в тих же європейських країнах. Зараз один із моїх приятелів казав, що його знайомі викладачі (особливо у західноукраїнських вузах) скаржаться, що таким чином ми потроху студентів втрачаємо і скоро вже не буде кого вчити. Що вам відомо з цього питання?

Олександр Щерба: Насправді, є велика проблема, тому що молодь, яка навчається у вишах, вона при випуску з вишу не знає, що робити. Вона не знає як працевлаштуватися і краще, на що можна розраховувати — це місце в якомусь торговому центрі продавцем за 2000 грн. (якщо ми говоримо про регіони). І ця ситуація, коли молодь не може себе реалізувати, коли молодь розуміє, що немає зв’язку з цінністю не самого диплому, а саме знань, тим, як ти зможеш далі себе реалізувати у дорослому житті, тим, як себе забезпечити фінансово, як ти зможеш знайти повагу в суспільстві – тобто твоя праця буде поважною і важливою. І оцей розрив він штовхає молодь шукати і виїздити з України.

Едуард Лозовий: Лише ця мотивація дістати добру освіту, яка би придалася, чи є і мотиви загальноміграційні, скажімо, діставши освіту, осісти в кращих умовах життя та інтегруватися туди вже?

Олександр Щерба: Наскільки я знаю з досвіду спілкування зі студентською молоддю, то я можу сказати, що основна проблема — це соціально-економічне становище. Тобто в ситуації, коли, наприклад, 43% молоді каже: «Мені достатньо фінансового забезпечення», і майже 60%, виходить, каже, що я в Україні ніколи не зможу мати достатнього економічного забезпечення, щоб жити. 80% молоді в Україні не має власного житла і не має перспектив придбати це житло — це, звичайно, штовхає молодь шукати якогось виходу з цієї пастки і виїздити з України. Це, насправді, дуже велика проблема.

Анастасія Багаліка: На що орієнтуються при виборі професії і учбового закладу? Тут логічніше було б орієнтуватися на те, чи дають у професії якість практичні знання, які можна застосовувати одразу після ВНЗ, тому що у нас досі є ця традиція – отримувати «корочки», а не спеціальність.

Олександр Щерба: Думаю, що навіть при виборі закордонних вишів, поки що зберігається тенденція, на мій погляд, можливість виїхати важливіше, ніж питання: «Чому саме я навчусь?» Тобто коли ми розглядаємо питання міграції, то питання того, що я зможу виїхати стає важливішим.

Едуард Лозовий: Але ж є ще така категорія, як «діти еліти», які мають тут гарний соціальний ліфт на майбутнє, і вони, напевно, трохи з іншими критеріями підходять до вибору закордонного вишу?

Олександр Щерба: Звичайно, це вже, мабуть, треба говорити не про польські, а про британські та американські виші. Але це одиниці.

Буде бачення, що в Україні потрібні спеціалісти, вони й будуть мотивовані повертатися

Едуард Лозовий: Скільки таких діток у нас навчається? Все-таки кілька тисяч набереться. Україна може розраховувати, напевно, що частина з них повернеться, маючи добру базу?

Олександр Щерба: Ви знаєте, я думаю, що тут питання про повернення дуже щільно пов’язано з тим, як буде далі розвиватися Україна. Якщо ми вийдемо у ситуацію, коли буде дійсно стратегічне бачення розвитку економіки, буде бачення, що нам потрібні спеціалісти, і ці спеціалісти будуть дійсно мотивовані повертатися в Україну. А в ситуації, коли ми бачимо оголошення на work.ua: «Шукаємо спеціаліста по боротьбі з корупцією в Одеському управлінні статистики за 1300 грн.», — ну, вибачте, про що ми можемо говорити, про яке повернення молоді з-за кордону.

Едуард Лозовий: На образование экономия1300 грн. боротися з корупцією — це божевілля, донкіхотство суцільне. Є ще така особливість, яка відрізняє нашу освіту (а у нас я нагадаю – принаймні понад 800 з лишнім вищих учбових закладів, і тут ми обставили всіх, навіть ту саму Великобританію, у якої всього 98 вишів): у нас дійсно здобувають «корочки», і це традиція. Тобто, якщо ми перейшли вже від спеціалістів, потім бакалаврат, магістратура, аспірантура. І молода людина перед собою ставить завдання вчитися по повній, тобто бакалавра здобула і далі магістерка — вона обов’язкова. В той час як на заході ніхто майже не йде на магістерку, йде лише той, хто збирається займатися науковою працею. Йому не йдеться про те, щоб мати доктора філософії чи ще щось.

Анастасія Багаліка: Я, коли свого часу вступала на продовження вищої освіти, це була надзвичайно актуальна проблема. Тому що якраз у 2009р. вийшла постанова, за якою магістрів могли прирівняти до певного ступеню. І всі чудово розуміли – навіщо ця магістерка на 2 роки, якщо можна отримати диплом спеціаліста, але він якийсь непрестижний. Не можна пояснити, яка різниця, і яка в тебе взагалі вища освіта, і що ти з нею взагалі будеш робити.

Олександр Щерба: Вища освіта в Україні багато в чому виконує функцію відкладеного безробіття. І в цьому контексті вступ до магістратури якраз і актуальний, тому що молода людина закінчує виш – і куди? Людина не знає просто куди себе подіти, немає реальних перспектив нормального працевлаштування, і кращим виходом є піти на магістратуру, якщо в мене ще є стипендія, то це вже не так погано, насправді.

Програми обміну студентами: плюси і мінуси

Едуард Лозовий: Програми з обміну – теж непоганий шлях для наших студентів кудись потрапити. Я знаю, що буквально у лютому міністр Клімкін підписав із міністром людських ресурсів Угорщини умови на 100 стипендій в обидва боки. Які є фактори, що стримують наших студентів від пошуку місця навчання за кордоном? Мені здається, що, насамперед, це незнання іноземних мов.

Олександр Щерба: Мені здається, що так. Але програми обміну – це один із невеликих шансів повернути молодь. Якщо ми будемо влаштовувати дійсно програми, де молодь буде виїздити, навчатися, потім повертатися, але повертатися тут на достойну заробітну плату та на достойне місце роботи, то це дійсно цікаво.

І більше того, ми ще не втратили можливість навчати закордонних студентів в Україні. Чомусь кількість студентів з-за кордону в Україні щороку зменшується, але не все так погано. Якщо цим дійсно займатися, як цим займаються у Польщі, то це може, по-перше, дати феноменальний приріст для економіки. Про це мало говорять, але міграційні потоки, коли до вас приїздять – це економічно вигідно і вигідно не тільки, коли молодь навчається, а вигідно коли вона залишається і далі працює. І в багатьох польських вишах, наприклад, є проректор, який займається міжнародним співробітництвом, і саме він працює з тим, щоб залучати молодь із інших держав. Подивіться, як ми вже зараз бачимо рекламу в метро: Польща витрачає мільйони гривень тільки на промо, на рекламу того, щоб до них приїздили. Тому що це економічно вигідно.

Едуард Лозовий: Українським вишам це теж вигідно. Рахували кілька років тому, що близько $120 млн отримують наші виші за навчання іноземних студентів. Взагалі за підрахунками СОТ міжнародний ринок такої освіти – це $60-70 млрд. Можете собі уявити! Тобто це реально як стаття економіки. Ми колись входили в топ-10 країн, очевидно, наші бюджетні пропозиції були для них досить привабливими.

Олександр Щерба: Так, і технічне навчання все ж таки у нас на рівні було і багато, можемо сказати, є гарних вишів, де є дійсно гарна освіта по технічним спеціальностям.

Анастасія Багаліка: Тут, як і в інших галузях економіки, є навіть більше плюсом, що гривня впала і для іноземних студентів дешевше стало вчитися в Україні. Як і в Польщі для українських.






Автор: Прес-служба Студреспубліки

 
Рейтинг@Mail.ru