fbpx
 
НОВИНИ
РЕГІОНИ
АР Крим
Вінниця
Волинь
Дніпропетровськ
Донецьк
Житомир
Закарпаття
Запоріжжя
Івано-Франківськ
Київська обл.
Кіровоград
Луганськ
Львів
Миколаїв
Одеса
Полтава
Рівне
Суми
Тернопіль
Харкiв
Херсон
Хмельницький
Черкаси
Чернівці
Чернігів
м. Cевастополь
м. Київ
Світ
Білорусь
КАТЕГОРІЇ
всі теми
Новини Cтудреспубліки
Новини НДЛМ
Новини ВМГО
Аналітика
 
03-09-2008 / Аналітика /  Україна

Студреспубліка-2008 by Євген Криницький

Чи можливо бути вільним у державі?!. Питання риторичне, проте відповідь на це питання в першу чергу потрібно отримати від самого себе, оскільки свобода для кожного з нас є ні чим іншим, як суб’єктивним фактором.

Отже починаючи аналізувати «Студентську республіку-2008» хочеться сказати, що за даними соціологічного дослідження, проведеного на Студреспубліці, на питання: «Чи можливо бути вільним в державі?» – 75% учасників вказали, що можливо, але не у всьому та не завжди. А на питання, «Що для Вас є свобода?» більшість учасників дали формальну відповідь, що свобода – це відповідальність…

Проте під час ОДГ, на жаль, на ці всі питання ми отримали зовсім іншу відповідь. Даючи учасникам свободу, ми отримали повний безлад серед учасників. Ставлячи рамку гри як свобода в державі – ми отримали розуміння учасниками гри свободи як «свобода – це те, що, як я хочу, так і роблю».

Як підсумок, ми отримали чітку відповідь на проблемне питання «Студентської республіки-2008»: людина може бути вільна в державі, а якщо більш точно сказати – людина має бути вільна і від держави. Якщо вийти з проекцією цього феномену на реальну українську картину, на мою думку, ми бачимо такий варіант: через постійні політичні сутички різних сил громадяни стали аполітичні і їм (громадянам) все одно доля країни. Звісно зі мною можна не погодитись, мовляв кожний з нас дбає про Україну, проте кожен з нас має дати собі відповідь, що конкретно він зробив для України.

Як часто показує практика «Студентської республіки», окрім амбіцій і розмов ніхто нічого не може і не хоче робити. Можна зробити припущення, що це в першу чергу є об’єктивний фактор, так як Україна понад 80 років жила, як то кажуть, в залізних рукавицях. Кожен із нас відчував або не відчував пряме маніпулювання та управління. І кожен з нас працював на країну. До речі, пишучі ці слова, згадується слова відомого філософа доби Середньовіччя Ніколо Маккіавеллі: «Людський розум здатний творити лише під тиском» (цитата взята з трактату «Государь (Князь)».

Розмірковуючи над «Студентською республікою», я роблю акцент на позицію учасників.

Нажаль, для учасників відповіддю на проблему є одне – а чому ми маємо це робити, чому ви самі це не зробили? І т.д. Коментуючи цю ситуацію, хочеться сказати одне. Слід згадати дві протилежні прислів’я – перше: «Моя хата скраю» – і це, на жаль є основною проблемою і ключовими словами нинішнього покоління, та «Якщо не я – то хто?». В останньому прислів’ї саме закладено принцип громадянського суспільства! Якщо не я – то хто! Дійсно, якщо кожен з нас буде турбуватися про проблеми держави, про проблеми будинку в якому він живе, про проблеми ближнього (Як гласять це нам християнські основи) – то в нас буде громадянське суспільство.

Перед тим як дійти до негативного фактору цього прислів’я, хотілось би згадати ще одне питання, яке протягом всієї Республіки не давало мені спокою, і на яке, особисто я, хотів отримати відповідь. Це питання звучить так: «Чому в інших країнах кожен дбає про кожного (звичайно, це питання звучить в узагальненому вигляді)». Візьмемо, наприклад, Францію, там, якщо хоча б одному робітнику не виплатять заробітної плати, чи обмежать його права, кожен готовий відстоювати право цього робітника. І саме це, на мою думку є умовою держави, як колективного договору, а не апарату примусу. І знову я повертаюсь до цього питання і отримую відповідь: В Україні люди не готові до свободи та демократії і, можливо на даному етапі розвитку країни, треба дійсно слідкувати словам Маккіавеллі.

А тепер розглянемо негативну сторону останнього прислів’я: «Якщо не я  – то хто?». Ми отримали досить чітку відповідь – держава, прем’єр-міністр, міністри, оргкомітет, будь–хто, головне, що не кожен із нас. От це і найбільше лякає мене особисто! Тому що в країні, де здебільшого панує споживацький підхід до розуміння поняття держава – немає майбутнього!!! Розуміючи, що багато хто з Вас, шановні читачі цієї статті, можуть зі мною не згодитись, проте в більшості випадків, задаємо питання – чому хтось (президент, парламент, уряд) не роблять нічого, але ніхто не задає собі питання: що саме я зробив для своєї країни.

На цьому питанню я хотів би закінчити коротенький нарис щодо аналітики гри. Єдине на чому я хотів би акцентувати свою увагу – це відповідь на питання гри: «Так, людина вільна в державі і навіть більше, людина вільна  від держави» І це показала гра на «Студентській республіці-2008».




Підпишіться на Телеграм-канал Studrespublika, щоб оперативно отримувати найважливішу інформацію про діяльність Студреспубліки

Автор: Євген Криницький