НОВИНИ
РЕГІОНИ
АР Крим
Вінниця
Волинь
Дніпропетровськ
Донецьк
Закарпаття
Запоріжжя
Івано-Франківськ
Київська обл.
Кіровоград
Луганськ
Львів
Миколаїв
Одеса
Полтава
Рівне
Суми
Тернопіль
Харкiв
Херсон
Хмельницький
Черкаси
Чернівці
Чернігів
м. Cевастополь
м. Київ
Світ
Білорусь
КАТЕГОРІЇ
всі теми
Новини Cтудреспубліки
Новини НДЛМ
Новини ВМГО
Аналітика
 
19-10-2017 / Аналітика /  Світ

Май мужність користуватися власним розумом!

Республіканці Людмила Рудкевич і22042210_1686450601367328_7339980532561954329_o Віталій Слюсаренко взяли участь у семінарі Sapere aude: Freedom, democracy and globalization‘, що проходив у Варшаві, столиці Польщі. Захід актуальний, адже у сучасному глобалізованому світі з утисками свободи й частим недотриманням демократичних процесів під соусом піару,  обіцянок і фразочками, що звичайні люди житимуть завтра краще, аніж сьогодні, треба мати неабияку мужність, а подекуди, й ризикувати, аби показати громаді себе справжнього, мислячого.

З 25 по 29 вересня 2017р. проходив семінар, організований Асоціацією шкіл політичних досліджень при Раді Європи у співпраці зі Вишеградською школою політичних досліджень. 5 інтелектуально насичених днів із експертами й учасниками, що представляли різні країни, дали можливість подивитися на важливі світові процеси з нових боків. Тож, помчали втілювати жагу знань.

Європа: досвід громадянського суспільства як історія успіху

Семінар був поданий у вигляді блоків, дякуючи чому вибудовувався у загальну, цільну, об’ємну картину. Перший день розпочав Міхаель Сульман, голова Шведського інституту зовнішньої політики, член Королівської академії наук Швеції, колишній Виконавчий директор Нобелівського фонду, який виступив із темою «Європа у світі». Експерт підкреслив, що Європа охоплювала, охоплює і буде охоплювати Росію, але, на жаль, з політичної т.з. цього немає. Принципово, на його думку, що цінності є великим, ба, найбільшим, капіталом Європи.

21950933_1682924775053244_5599535351610473697_oНаступну доповідь читав директор німецького синк-тенку Zukunftspolitik Даніель Деттлінг на тему «Майбутнє громадянського суспільства в еру постправди і популізму». Підміна понять, популізм як ідеологія, приниження меншин або просто інших як, буцімто, «прояв свободи», створення негативного іміджу для опонента, накручування емоційного стану суспільства замість роботи на його благо – ось, що відбувається з приходом правих і праворадикальних сил до влади. Натомість, вчений радить розглядати суспільство з т.з. місця, де люди самоорганізовуються для вирішення проблем. Він нагадує, що концепція громадянського суспільства говорить, що громадяни відповідають самі за себе, вони незалежні та мають культуру участі на благо себе самих і на благо інших та реалізують її на макрорівні, рівні громад і міст.

21992916_1684011438277911_451736021453944584_oШведський соціолог й історик Гуннар Веттерберг продовжив розмову про громадянське суспільство і для прикладу навів скандинавські країни, що беруть за основу у місцевому самоврядуванні, у взаємовідносинах у громадянському суспільстві чинник довіри, який був важливий там ще, виявляється, з долютерівських часів. Рівень довіри у Швеції настільки високий, що десь 95,5% від обсягу податку на прибуток країни поступає у місцеві бюджети.

«Про відповідальність інтелектуала» доповідав ректор Європейського гуманітарного університету  Анатолій Михайлов (Литва). Науковець наголошує, що не можна розвивати культуру, перебуваючи замкнутими в національних кордонах, їх треба долати — і це є виклик для багатьох людей. Особливу важливість зараз, на його думку, має застосування аристотелівського фронезісу, тобто якісного практичного, ситуаційного мислення, що дозволяє давати вірні оцінки.

22104531_1686475601364828_7326319636397954432_o21949923_1682930481719340_4242033871662536967_o21768903_1682925465053175_269816390367308537_o

Фінський дипломат Рене Нюберг ділився тим, що «Фінляндія — суспільство, яке цінує освіту». Була чудова можливість почути інформацію про фінську освітню систему без пропагандистських міфів, а з перших уст. Отже, у Фінляндії національна освіти задає скелет загальної системи освіти у школі, іншими питаннями займаються муніципалітети й навіть самі школи, тобто в цій сфері велика доля автономії. Навчання у школі, профучилищах і гімназіях діти та підлітки здобувають безкоштовно, включаючи харчування. Книги, правда, купують самостійно. Автономія школи забезпечує можливість творчого підходу до навчального процесу зі сторони вчителів.

21992891_1682926158386439_7280020572716804341_o-1

Наступний день розпочався сесією «Закріпляючи ідентичність — повернення Естонії до Європи» від естонської експертки Ріни Кальюранд, яка зазначила, що ця маленька країна стала успішною, не маючи фактично нічого: ні ресурсів (у т.ч. людських), ні фінансів, ні досвіду незалежності. Саме дух, прагнення, мрії про свободу рухають там державу вперед, при цьому важливими є принципи братерства та співдружності, а не побудова стін.

Цінності та право

21950704_1684012091611179_6541884377338069388_o«Кризу цінностей в Європі» проаналізувала Катажина Пельчинська-Наленч, представниця відомого польського Фонду ім. Стефана Баторія, дипломатка. Європейські цінності прописані в угоді про Євросоюз і повинні визнаватися всіма країнами-членами, дані цінності універсальні; але, на жаль, зараз не до кінця виконуються. Нинішня криза цінностей впливає не лише на країни ЄС, але і на багато інших сусідніх країн. Як от, демократизація України викликала страх Росії, в результаті чого стався російсько-український конфлікт. Євросоюзом процес демократизації передбачений як примус для кандидатських країн, механізму ж підтримки демократії, коли країна вже стала членом ЄС, не передбачено і це, на жаль, породжує проблеми всередині цих країн й загалом у Євросоюзі. Цінності — це не просто так, це основа для домовленостей і взаємодії, без цінностей ЄС може перестати існувати.

22051322_1684012538277801_7036869093977343060_o-1Вадим Клювгант, авторитетний адвокат, який свого часу захищав Ходорковського, член Конституційної комісії РФ (1990-1993рр.), екс-депутат Держдуми, говорив про «Громадянське суспільство і право» і підкреслив, що право – найважливіша цінність цивілізації. Головним його призначенням є не покарання, не репресії; право — це про особистість, про те, як ми робимо вибір і як несемо за нього відповідальність. Для цього чесні та справедливі суди повинні бути різних інстанцій: і не лише всередині країн, а й на міжнародному рівні. Інститут адвокатури повинен опонувати державі, стоячи на сторожі громадянських прав.

Держава: що робити з суспільним договором і гарантією соціальних благ?

22089295_1608572025880084_5073957903613213777_n-1Професор адміністративного права університету Кастилья-Ла-Манча Мігель Бельтран де Феліпе (Іспанія) розповідав про державу соціального блага, яка сьогодні вже такою не є. Криза 2007-2008рр. поклала початок у згортанні стійкого розвитку, тож, почалися економічна, безпекова, політична кризи та криза верховенства права. Оскільки з’явилися т.зв. приватні держави Google, Аmazon тощо, то держава, як така, повинна трансформуватися. Вихід із кризи у переосмисленні ролі держави, мультикультуралізму та міграційної політики.

22135714_1686450474700674_1795785409841249326_oПочали 3-й продуктивний день історик Василь Жарков і журналіст, екс-депутат Держдуми Андрій Захаров із розмови про суспільний договір і добу Просвітництва. Експерти, проаналізувавши поняття суспільного договору крізь призму праць Томаса Гоббса, Джона Локка і Жан-Жака Руссо, дійшли висновку, що це поняття мало динаміку до лібералізації, пом’якшення: якщо у Гоббса — це прагнення до влади та суперництво, то Локк пише про свободу та любов, а Руссо вказує на рівність і співчуття як на основний предмет суспільного договору.

ҐОНҐО vs громадянський активізм

Російський соціолог й історик, який працює у Німеччині, Микола Митрохін міркував про будівництво громадянського суспільства на уламках Радянського Союзу, вказавши на важливість у радянському суспільстві т.зв. ҐОНҐО (GONGO, організовані державою громадські організації). Не секрет, що і зараз на пострадянських теренах «урядові» громадські організації грають серйозну роль у взаємовідносинах суспільства та держави. Часто такого типу організації стають нерівними суперниками зі «звичайними» недержавними громадськими об’єднаннями.

Як і в попередній вечір, дискусію про лідерство влаштували провідний викладач Лондонської академії ораторського мистецтва Леон Конрад і російський політичний аналітик Олександр Шмельов. Центральною ідеєю стала та, що, перш за все, громадянське лідерство — це «горіння ідеєю», готовність до жертовності заради неї.

21994113_1682936605052061_6382692983098283644_oIMG_156421949870_1682935231718865_2058903044443653811_o

День IV був повністю присвячений проектам випускників Школи, досягненням, справжнім громадянським подвигам, які вони здійснюють щодня. Презентуватися почали з німецького громадського діяча Штефана Мелле та литовського політолога Вітаса Юрконіса, які, до речі, говорили і про незадіяний для врегулювання конфлікту на Донбасі чинник громадянських інститутів. Далі виступали авторитетний російський правозахисник, керівник Міжнародної правозахисної групи «Агора» Павло Чіков, журналіст, представник сайту «ОВД-инфо» Григорій Охотін, співзасновниця порталу, що бореться проти домашнього насильства, «Насилию.нет» Ганна Рівіна, громадський діяч, представник проекту «Центр постінтернального супроводу» Антон Рубін, журналіст-розслідувач Дмитро Веліковський, представники міжнародної інтернет-платформи для молодих аналітиків Intersection Project Ольга Ірисова й Антон Барбашин. На завершення про драму закриття з політичних причин ефіру томського телеканалу ТВ-2 розказали журналісти Вікторія і Віктор Мучніки.

«Потрібно підтримувати імунну систему демократії»

IMG_1619-1Останнього дня слово отримав експерт із енциклопедичними знаннями, перший віце-президент Центру політичних технологій Олексій Макаркін, який схарактеризував відношення росіян до політики словом «апатія». Настрої, до речі, дуже схожі до тих, які зараз в Україні.

А на тему «Злети і падіння ліберальної демократії — чи настане кінець історії?» ділився думками керівник директорату політичного планування Ради Європи Матіаш Груден. Він вважає, що на шляху до розуміння демократії не може бути єдиного підходу, є лише набір можливостей; не може бути виведена єдина формула успіху, як у математиці, адже устрій суспільства занадто складний. Часто трапляється так, що немає легких, комфортних рішень у демократії, відповідно доводиться робити дуже складний вибір. «Ми зараз знаходимось на передостанній зупинці і чекаємо, поки прийде наступний поїзд, думаємо, що все, зараз розслабимось. Ні, боротися треба завжди! Сучасна 22048011_1686474901364898_4525348620519805640_oситуація вимагає від нас бути ще більш критично мислячими, вивчити уроки історії, тому що популізм і авторитаризм нікуди не дінуться, вони завжди з нами будуть. Тож, потрібно підтримувати імунну систему нашої демократії, щоб ніколи більше не ставати жертвою таких обставин. Свобода і повага до людського достоїнства, солідарність повинні існувати. Ну, а якщо ні… то хіба що стати піратами і порадуватись життю, як воно є, хоча ризикуємо бути за це повішеними», — барвисто висловився п. Груден.

photo_2017-10-19_22-48-4522104558_1686454291366959_7510621731310555046_ophoto_2017-10-14_21-14-44

 

 

 

 

 

 

Від усього республіканського руху, від Студреспубліки, хочемо ще раз подякувати за можливість слухати, чути, змістовно питати і говорити під час заходів Школи її засновникам Лєні Немировській та Юрію Сенокосову, кожному експерту й учаснику та, окремо, Марині Скориковій. Палке вітання! Саме на таких заходах стираються кордони між країнами, суперечками, проблемами, виникає можливість порозуміння, партнерства й дружби.






Автор: Людмила Рудкевич, Віталій Слюсаренко

 
Рейтинг@Mail.ru