fbpx
 
НОВИНИ
РЕГІОНИ
АР Крим
Вінниця
Волинь
Дніпропетровськ
Донецьк
Житомир
Закарпаття
Запоріжжя
Івано-Франківськ
Київська обл.
Кіровоград
Луганськ
Львів
Миколаїв
Одеса
Полтава
Рівне
Суми
Тернопіль
Харкiв
Херсон
Хмельницький
Черкаси
Чернівці
Чернігів
м. Cевастополь
м. Київ
Світ
Білорусь
КАТЕГОРІЇ
всі теми
Новини Cтудреспубліки
Новини НДЛМ
Новини ВМГО
Аналітика
 
24-05-2019 / Аналітика /  Україна

Потрібно безжально долати невігластво!

У стінах Полтавської державної аграрної академії відбувся IV Громадянський лекторій «Громадянин, громада і держава», організований Студреспублікою. Рамка наразі унікального для України формату – простір свободи без цензури і хейтспічу, де кожна думка важлива і де немає правильних чи неправильних позицій. Республіканська відповідь на спроби насадження несвободи – вільна дискусія всупереч ідеологізованому офіціозу [+ відео].

Послідовно, за участі провідних мислителів/ьок і практиків/ес України та зарубіжжя, своєю діяльністю Студреспубліка досліджує проблематику модернізації України і світу. Щодо громадянської проблематики 17 травня 2019р. дискутували активні громадяни та провідні інтелектуал(к)и України та Полтавщини – філософ Сергій Дацюк (по скайпу), філософ Андрій Єрмолаєв (по скайпу), журналіст, в’язень сумління Руслан Коцаба, докторка наук з державного управління Тамара Лозинська, експертка з комунікацій Оксана Мусієнко, політичний філософ Андрій Окара, психолог, священик о. Антоній Рудий тощо. Основні тези доповідей і огляд події – у підсумковому матеріалі.

Щаслив, кто сопряг сродную себѣ
Частную Должность с Общею.
Сія есть Истинная Жизнь.

Григорій Сковорода

Необхідність потужного громадянського просвітництва в Україні беззаперечна. Вільні люди мають усвідомлювати свої права, боротися за їх розширення та вміти застосовувати. Саме це основа цивілізованих суспільств. Республіканці роблять вагомий внесок у розбудову громадянського суспільства величезним обсягом повсякденної праці та реалізацією багатьох проектів, що сприяють формуванню вільного громадянина.

 

 

 

 

Громадянський лекторій – це особливий формат комунікаційного майданчику для презентації проблемних позицій у вигляді експертних доповідей із подальшим змістовним і коректним, коли є повага один до одного, обговоренням. Історія цього унікального для України формату громадянського просвітництва розпочалася з теми «Вільні громадяни – сильні громади – запорука ефективної держави» (або простіше – «Громадянин, громада і держава») ще у 2015р. саме з Полтавщини.

Акцентуємо, що сутність процесу модернізації – досягнення нормального, людського життя, встановлення і розширення свобод, втілення прогресивних інновацій – полягає у ефективному зосереджені сил громад і держави навколо інтересів кожного громадянина.

Сьогодні ж, коли криза поглиблюється і супроводжується загостренням протиріч, а часто і відвертою ворожнечею між різними групами народу, влади, активної громадськості, журналістів/ок і політиків/ес, ця тема ще актуальніша.

 

 

 

 

 

 

 

 

Лідер полтавських республіканців Олег Слизько модерував подію, яка, до речі, символічно відбулася саме напередодні Дня науки і в Міжнародний день проти гомофобії і трансфобії, і на її початку закликав використовувати цей, практично унікальний для Полтавщини, шанс змістовної розмови з експерт(к)ами.

Павло Вікнянський, лідер республіканців України, закцентував на тому, що Громадянські лекторії – це унікальний для нашої країни формат громадянського просвітництва, присвячений тому, аби ми вчилися діалогу, культурній дискусії. Всупереч тому, що відбувається навколо нас, на жаль, уже навіть у світі, а не лише в Україні, адже крики, беззмістовність і грубість замінюють роздуми, глибину і мислення. Ми ж на Громадянських лекторіях із повагою до опонентів/ок і їхніх думок працюємо над новим, альтернативним контекстом розвитку України, прогресивним баченням соціальних, економічних і політичних процесів.

Далі виступила ректорка Полтавської державної аграрної академії Валентина Аранчій, яка зауважила, що в Студреспубліці, з якою тісно співпрацює очолюваний нею виш, «збираються провідні фахівці й інтелектуали, і ми разом створюємо дійсно потужний осередок інтелектуальної, змістовної роботи над вивченням і стратегуванням майбутнього».

 

 

 

 

 

 

 

Олександр Глазов, депутат Полтавської міськради, республіканець, у своєму привітальному слові відзначив, що Студреспубліка – це перша платформа на Полтавщині, яка реально працює над змістом, і по завершенню перетворює напрацьовані результаті у послідовні дії.

 

 

 

 

 

Майбутнє виникне тоді, коли слова і дії будуть принципово не схожі на теперішнє

Вщент розбиває (де)реформу децентралізації, якій, до речі, вже 5 років, темою «Самоврядування» vs «Децентралізація» філософ Сергій Дацюк. Експерт Студреспубліки розпочав розмову з прогнозу, що у найближчі роки нам буде несумно – цікаво, хоч можливо це і буде пов’язано з відвалом цілих територій.

Підкреслив, що до всіх уставлених термінів треба ставитися зі сумнівом, недовірою, шукати, що приховується за тим чи іншим словом, в яких історичних конотаціях воно виникло. Приміром, коли говорять про децентралізацію, то дискурсивно поміщають себе у застарілі національно-державні утворення. Тому найкраще відмовитися від таких понять як децентралізація, самоврядування, державна влада, муніципальна влада, влада взагалі, народ, нація.

Якщо подовжувати теперішнє понятійним апаратом, то буде неможливо зустрітися з майбутнім, для цього є єдиний спосіб – використовувати нові слова. Маємо пропонувати інше бачення, коли слова і дії будуть принципово не схожі на теперішнє: не держава, а республіка; не нації і народи, а громади; не самоврядування, а співуправління і співволодіння.

На відміну від самоврядування, самоуправління базується не на законах – в основі договір, коли ми самі маємо унормовувати свої життя, і він встановлюється між мікрогрупами однодумців, не прив’язаними до території, таким чином формуються «транстериторіальні українці». Відповідно, ані унітарний, ані федеративний устрій не потрібні Україні, а потрібна громадизація – договірна Республіка.

 

 

 

 

 

 

 

Найважливіше питання – як домовлятися між собою. Об’єднання навколо цінностей, на думку Дацюка, неможливе, бо люди – хитрі й навчилися обходити цінності, дурити. Проте воно можливе навколо установок, як от суверенітет над майбутнім (творення інавацій, таких як безумовний базовий дохід для соціально активних); не-домінація (не-імперія), тобто не нав’язування однієї волі іншому тощо.

Що робити в ситуації протидії прогресу? Філософ не бачить інших шляхів, окрім активності, бунту, боротьби, «отримати по голові – і піднятися». Ми в ситуації війни, внутрішній вимір якої – антиолігархічний, що робить її громадянською.

«Коли ми йдемо до великої мети – це робить із нас людей»

Наступною в програмі була інтерактивна сесія «Від цінностей особистих до вартостей громадянських: чому на цінностях спекулюють?» від експертки з комунікацій Оксани Мусієнко. Вона зауважила, що ми, на жаль, не маємо навички мислити, говорити і діяти за принципом «Я – переможець, і ти – переможець, я – ок, і ти – ок»; конформізм – це наше все. Поки ж ми живемо в парадигмі цінностей виживання: гроші, корупція, брехня, постправда. У ході активної дискусії виступив художник і режисер Олег Мінгальов, котрий додав, що «українці – чемпіони з брехні». Полтавський філософ Сергій Шейко застеріг від знецінення тих, хто ухиляється від активної позиції, зазначивши, що «відмова від вибору, пасивність – це також вибір». Спікерка підсумувала, що мусимо плекати нашу свободу, поготів це поняття еволюційне.

Психолог і священик, експерт Студреспубліки о. Антоній Рудий (м. Хмельницький) виступив із темою «Бути успішним «по-українськи» чи бути реальним?», яку розпочав із тези про правду, про те, що ми – нація незрілих дітей або юнаків, які хочуть щось «заявляти», але життя, вся країна належать олігархам.

Доповідач виділив 3 головні аспекти, якими, на його думку, в житті керуються люди: емоції, мислення (думки) і поведінка (вчинки). Зауважив, що більшість українців живуть переважно емоційним аспектом: нравится/не нравится, хочу/не хочу. Але… скільки людей люблять користуватися головою?!

А ще «рівень виконання – нульовий», – доречно у своїй репліці додав полтавський науковець, психолог Володимир Моргун.

Саме життя змушує нас приймати проблеми, адаптуватися до нових реалій і нового дня, бути не циніками, але реалістами. Значить, треба підвищувати культуру самоусвідомлення, а для оздоровлення взаємної довіри – зростати у правдивому зворотному зв’язку, практикувати і сприймати критику.

Бо якщо тобі тяжко, ти змушений розвиватися. Водночас, якщо ти не в контакті з самим собою, то не зможеш повноцінно займатися спільним. Коли ж ми йдемо до великої мети – це вже збагачує нас і робить із нас людей.

Вперше за 4 століття в Україні треба проявити суб’єкт модернізації

Рефлексію спільного й особистісного з темою «(Нео)Солідаризм як модель громадянської солідарності і стратегія проривного розвитку України» продовжив політтехнолог і політичний філософ, експерт Студреспубліки Андрій Окара. Він оголосив свою доповідь першою у рамках Полтавського інтелектуального клубу, який започаткований ним, Олегом Слизьком і полтавськими республіканцями. Передбачається, що цей клуб стане точкою соціального й інтелектуального зростання, точкою зупинки деградації на Полтавщині, буде вести інтелектуально-когнітивну війну з провінціальним фаталізмом — як метафізичним та соціо-психологічним феноменом.

У своєму виступі Окара пояснив, що солідаризм — це ціла «сім’я» політичних ідеологій та соціальних вчень — тут поєднуються і ідеологія, і політична філософія, і політекономічна доктрина, і антропологічні уявлення. Основний постулат: у солідаризмі індивідуалізм («я») та домінування спільного («ми») взаємноурівноважені (в лібералізмі та лібертаріанстві домінує «я», в лівих вченнях, на його думку — «ми»).

Так, треба враховувати умови, в яких перебуває Україна, четверта, до речі, в світі країна за кількістю людей з вищою освітою — але в якій люди себе не знаходять: «або деградують, або тікають, або «ушел в себя и не вернулся», або створюють маленькі сектоподібні утворення». Для протидії деградації та занепаду Окара пропонує активізувати морально-етичні фактори, які є базовими для солідаризму: довіра, кооперація, «органічна» солідарність, синергія, взаємодопомога, субсидіарність. Подібна логіка розвитку може бути фактором прискореного розвитку для країн «світової напівпериферії».

Найголовніше, як стверджує Окара, щоб Україна перетворилася з об’єкту на суб’єкт розвитку і щоб у ній самій вперше за чотири століття могла би з’явитися «нова модернізаційна еліта».

Дна немає

Створення сприятливих соціально-економічних чинників – ключова умова для свідомої громадянськості більшості населення, проте не достатня. «Політекономія дна» – тема доповіді філософа, експерта фіналів Студреспубліки-2017 і -2018, спікера Громадянських лекторіїв Андрія Єрмолаєва. Дна немає, – позначає інтелектуал: падати можна ще дуже довго, при цьому продовжуючи втрачати людей, інтелект, території, аж до «рагулизации всей страны».

У мейнстримі наразі панують 3 умонастрої щодо найближчого майбутнього України: 1) зло-песимістичний – територія з набором певних ресурсів, цікава для розвитку інших соціально-економічних систем; 2) «утопія відродження» – успішна країна, в такому ж складі, на цій самій території, з тим же набором економічно-гуманітарних характеристик; 3) реалістичний – розвиток 3-х економічних галузей, де поки ще є перспективи: індустріальний сектор (насамперед, гірничо-металургійний комплекс), енергетика й АПК.

Є певні особливості, які треба відзначити: економічна зв’язаність території, яка, до слова, є гарантією від великого розпаду; наявний високий рівень транснаціоналізації економіки; наш АПК надзвичайно вмонтований у чужі контури.

Філософ акцентує, що для підйому мало влади, грошей, економічної стабільності. Ми ж маємо кризу інститутів політичної демократичної системи. Громадянська сфера дуже швидко перетворилася в один із сегментів внутрішнього ринку: за дуже рідкісними виключеннями активісти пішли у владу або почали на цьому «заробляти», а громадяни стали спостерігачами, які лише слідкують за новим перерозподілом, котрий тепер здійснює «корпорація Z».

Виправити ситуацію мають допомогти, зокрема, наступні інновації: онлайн-система громадянського контролю за владою і національний економічний траст по розпорядженню активами бізнесменів, які переходять у політику, а також покрокова стратегія «точок зростання» по базовим реалістичним кластерам.

Наше багатство – різноманітність

Гарячою виявилася дискусія у рамках виступу полтавської професорки державного управління Тамари Лозинської «Проблеми формування громадянських компетентностей у публічному управлінні». Докторка наук відзначила, що не треба ототожнювати громадянських активістів і громадянське суспільство. Слабкий повсякденний вплив людей на ситуацію в країні пов’язаний із низьким рівнем громадянських компетентностей.

Україні, запевняє науковиця, потрібні люди, які забудуть про національну ідею, а думатимуть про державу, які усвідомлюватимуть, що наша різноманітність, у т.ч. дві мови – це наше багатство.

Останню доповідь, дуже практично корисну, на тему «Громадянська журналістика як антитеза нігілізму та «рагулізації» мав журналіст, в’язень сумління Руслан Коцаба. Він пояснив, що «рагуль», у його розумінні – це не обов’язково сільська, провінційна, «обмежена» людина, як звикли вважати, це може бути і міська, добре освічена людина. «Рагулізм» – це самозакоханість вкупі з самообмеженістю і надмірною агресивністю.

Родзинкою став своєрідний майстер-клас, під час якого Коцаба ділився фаховими цікавинками і корисностями. Він зауважив, що журналістика як ремесло відходить – в епоху інтернету це вже можливість для будь-якої людини, тобто кожен – це потенційний громадянський журналіст. І треба змиритися, що він апріорі суб’єктивний: як жартують, «порядну людину блогером на назвуть». Необхідно усвідомлювати, що громадянський журналіст – це протидія сваволі влади, альтернатива всім продажним ЗМІ, «це супер, це місія!»

З приводу непідкупності, журналіст відзначив, що чим більше буде ваш авторитет, тим більше спокуси. Також порадив не «умнічать» і не загравати з «жовтизною». Один прокол – і «ти з професії йдеш, бо то чиясь доля».

На думку Руслана, стисла формула вірусного влогу – це оперативність, актуальність, якісний звук… і не боятися.

Насамкінець підсумки IV Громадянського лекторію «Громадянин, громада і держава» підвели його спікери й організатори. Зазначили, що усупереч тому, що система прагне «зашкварити» активістів і «рагулізувати» суспільство, необхідно послідовно боротися за велику мету – бути провайдер(к)ами прогресистської суб’єктності, творити суб’єкт модернізації України, спрямованої на спільне благо. На цьому шляху треба велике терпіння, зокрема й до інших позицій, найкраща ж методика переконання – вчинки.

Необхідно підвищувати рівень політичної культури і безжально долати невігластво, насамперед, у собі. Загадаємо, як Маркс влучно писав, що «невігластво – це демонічна сила, і воно ще стане призвідником багатьох трагедій».

Робота не припинилася. Наступного дня після події її учасники/ці у Міжнародний день музеїв відправилися до наших давніх друзів – у Полтавській музей важкої бомбардувальної авіації, де якраз відбувалася чудова виставка-показ військово-історичних клубів і реконструкторів/ок із різних регіонів України, присвячена ІІ світовій війні.

Далі республіканці в самому центрі Полтави, біля знаменитого орла – Монументу Слави, взяли участь у спільному з БО «ВОЛНА» і «Легалайф-Україна» флешмобі у рамках підтримки легалізації медичної марихуани в Україні. А на завершення життєдайна порція естетики – учасники/ці Лекторію відвідали 100-літній Полтавський художній музей ім. Миколи Ярошенка.

 

 

 

 

 

Оргкомітет IV Громадянського лекторію щиро дякує за допомогу й сприяння в організації події: Полтавській державній аграрній академії (ректорка – Валентина Аранчій), управлінню у справах сім`ї, молоді та спорту Полтавського міськвиконкому (начальниця – Олена Бабенко), газеті прогресивних людей «Нова Республіка» (головна редакторка – Віра Андріюк), видавництву «Саміт-книга» (директор – Іван Степурін), Студентській раді ПДАА (голова – Дмитро Томенко), а також усім шановним експерт(к)ам, активіст(к)ам Полтавської Студреспубліки й хед-офісу Студреспубліки.

Партнери: Полтавська державна аграрна академія, управління у справах сім’ї, молоді та спорту виконкому Полтавської міськради, Газета прогресивних людей «Нова Республіка», видавництво «Саміт-книга».

Пізніше будуть опубліковані стенограми доповідей, а Студреспубліка обов’язково продовжить подальшу роботу з розвитку громадянського суспільства та навернення України на шлях прогресу.

Про ІІ Громадянський лекторій у Києві (2019; інновації та «нова індустріалізація»)
Про ІI Громадянський лекторій у Києві (2018; політика пам’яті)
Про ІІ Громадянський лекторій у Києві (2018; свобода слова)
Про І Громадянський лекторій у Києві (2018; інновації та «нова індустріалізація»)
Про І Громадянський лекторій у Києві (2017; політика пам’яті)  
Про ІІI Громадянський лекторій у Полтаві (2017; громадянин, громада і держава)  
Про I Громадянський лекторій у Києві (2017; свобода слова)  
Про ІI Громадянський лекторій у Полтаві (2016; громадянин, громада і держава)  
Про І Громадянський лекторій у Полтаві (2015; громадянин, громада і держава)  






Автор: Прес-служба Студреспубліки