НОВИНИ
РЕГІОНИ
АР Крим
Вінниця
Волинь
Дніпропетровськ
Донецьк
Закарпаття
Запоріжжя
Івано-Франківськ
Київська обл.
Кіровоград
Луганськ
Львів
Миколаїв
Одеса
Полтава
Рівне
Суми
Тернопіль
Харкiв
Херсон
Хмельницький
Черкаси
Чернівці
Чернігів
м. Cевастополь
м. Київ
Світ
Білорусь
КАТЕГОРІЇ
всі теми
Новини Cтудреспубліки
Новини НДЛМ
Новини ВМГО
Аналітика
 
03-07-2014 / Аналітика /  Україна

«Треба зробити принципову ставку в розвитку України на молодь»

На цьому 29 червня 2014р. наголосив Павло Вікнянський під час прямого ефіру на телеканалі «112 Україна», присвяченому Дню молоді. Ведучими в студії були Оксана Гречко та Володимир Полуєв [+ відео].

Володимир Полуєв: До нас в студію вже завітав голова Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Студентська республіка» Павло Вікнянський. Доброго ранку!

Павло Вікнянський: Вітаю!

Оксана Гречко: Вітаємо Вас!

Володимир Полуєв: Павло, скажіть, я розумію, що зараз в Києві проходить вже регіональна порція [етап] «Студентської республіки»?

Павло Вікнянський: Абсолютно точно. По всіх регіонах України ми проводимо регіональні етапи Міжнародної програми Студреспубліка. Цей рік хоч є важливим і складним для України, але не є, безумовно, виключенням: у ці години в Києві, Чернігові, Сумах, Херсоні, далі – в інших регіонах України відбуваються регіональні етапи.

В кінці серпня, до Дня Незалежності України, на узбережжі моря у нас буде фінал Міжнародної програми «Студентська республіка» на тему: «Модель України в умовах нового світового порядку». Ми збираємо найкращих молодіжних, студентських лідерів, а також найкращих провідних українських та іноземних експертів для того, щоб не тільки розважатись, але, передусім, змістовно працювати над програмами розвитку України та нашого субрегіону в світі.

Молодь повинна не лише вмирати, але й жити заради України та в Україні

Оксана Гречко: Скажіть, будь ласка, в останніх умовах підписання економічної частини угоди про Асоціацію до ЄС… скажіть, будь ласка, чи як, на ваш погляд, буде впливати на молодь, чи буде вона давати новий поштовх? І, можливо, навпаки, будемо очікувати якісь певні негативні наслідки, тому що буде завищена планка, а ми, на жаль, можемо їй не відповідати? 

Павло Вікнянський: Абсолютно актуальне питання. Що робити далі молоді в Україні після підписання Асоціації? Я дуже хотів би, щоб молодь продовжувала жити в Україні. Ми, на жаль, окрім того, що тепер реально і конкретно доєдналися до цивілізаційного простору Європи, повернулися до нього, з одного боку — з іншого боку, [нам] треба очікувати, що ще більше молоді і студентів будуть емігрувати до західних, європейських країн. Бо вирішення питання з безвізовим режимом або з його радикальним послабленням, — 100% викличе еміграцію людей з України на Захід. Це — той шлях, який пройшли східноєвропейські країни: Прибалтика і т.д.

Володимир Полуєв: Як цього запобігти?

Павло Вікнянський: Запобігти складно, але потрібно. Нам, у принципі, в Україні не так багато залишилось втрачати. Треба зробити принципову ставку в розвитку України на молодь. Про це говорять більше 20 років. Жодного разу за історію незалежної України цього не відбулося. Ми маємо це зробити! Не зробимо – постійно будуть в нас проблеми. Це категорично!

Володимир Полуєв: Скажіть, що означає «зробити ставку на молодь»? Оскільки, як я розумію, до яких ось керівничих постів молодь зараз не допускають. Навіть випускники вузів, вишів, вони не можуть навіть елементарно знайти собі роботу. А Ви кажете: «Зробити ставку на молодь!» Як це можна зробити?

Павло Вікнянський: Саме так, Ви кажете діагноз, чому в Україні все погано. Не можуть люди зі старими навичками, не адаптовані до глобалізованого, до дуже динамічного, до світу, який просякнутий соціальними, новітніми технологіями, зробити модернізаційні реформи. Хто це може зробити? Не зроблять нам ніколи чужинці нормальні реформи, бо в них є свої країни, вони патріоти своїх країн. Це ілюзія!

Мають зробити тільки молоді, позитивні, агресивні, ті, які вболівають за Україну і готові не тільки за неї вмирати (на жаль, про це дуже багато зараз говорять) — але хочуть жити заради України і хочуть жити в Україні, жити довго, щоб їх діти тут жили, онуки і т.д. Яким чином це зробити? До влади мають прийти оновлені, молоді політичні сили. Вони мають нести оновлені змістовні програми. Ганьба популістам!

Наступне, ми маємо займатися як управлінням, так і політикою як реалізацією напрямку розвитку України з точки зору реалізації змістовної програми модернізації України. Це – новітня індустрія, це – новітній аграрно-промисловий комплекс, це країна, де освіта є однією з найбільш розвинутих галузей. Список можна нескінченно продовжувати. Це все лідерські напрямки.

До влади повинні йти молоді та змістовні люди

Оксана Гречко: Але, пане Павле, от Ви правильно сказали. Дійсно, потрібно ставити цілі. От наразі Ви назвали програму, яка зокрема передбачає собою ось таку мету, такі пункти, які обов’язково мають бути втілені. Але, Ви знаєте, от виходить з досвіду вже, від практики, Ви знаєте — від теорії до практики, багато хто з наших гостей, сидячи на цьому ж кріслі, вони озвучують програми, вони також про це говорять. І що цікаво, дуже часто, часто-густо, ми взагалі навіть читаємо в новинах певні інновації… але, на жаль, не українців, не українських студентів. Те, що було винайдено українськими студентами ще 2-4 роки тому назад, ми зараз говоримо, що: «Ось там, якийсь кореєць щось знайшов, щось запровадив». Так само, навіть американці дуже часто, англійці. Ми бачимо, що, дійсно, наші українці, вони незважаючи на те, що вони роблять, незважаючи на те, що вони запатентовують якусь нову технологію, але вона не розробляється, вона не цікава. Тому в мене питання…

Володимир Полуєв: Але буває навіть інше, коли інші закордонні кампанії купляють наші патенти і пропонують роботу українським студентам, українським спеціалістам.

Оксана Гречко: От Ви правильно сказали, що молодь має, навпаки, молодь має бути цікава Україні. Вона дійсно цікава! А чи цікава Україні молодь, чи цікавить вона дійсно ось ці ставки і от Ваша  точка зору взагалі? З точки зору тих же програм освітніх, з точки зору соціального забезпечення студентів. Можемо ми говорити, що Україна, наша держава, ставить ставки на студентів?           

Павло Вікнянський: Я про це вже сказав із самого початку – не ставить, і ніколи не ставила. Питання треба ставити таким чином: яким способом змінити ситуацію?

Оксана Гречко: Так.

Павло Вікнянський: Політичним.

Оксана Гречко: А ви погоджуєтесь, що має до влади приходити молодь?

Павло Вікнянський: Безумовно! Я про це сказав…

Оксана Гречко: Ми бачимо, що депутатами мають бути тільки від 25 років, ну а Президентом може стати людина від 35 років. Як Ви думаєте, потрібно понижувати цей віковий ценз?

Павло Вікнянський: Це не є проблема, я переконаний, що треба понижувати віковий ценз взагалі до 16 років. Люди, принаймні на виборах до органів місцевого самоврядування, мають голосувати з того часу, як вони отримують паспорт. Проте, це не ліки. Дивіться, от молода людина, не озброєна навичками, знаннями, разом із тим, вона з радістю, мабуть, включиться в корупційні схеми. І це краще, ніж людина більш досвідчена, яка вже освоїлась у всяких бюрократичних, кулуарних, коридорних іграх, яка, принаймні, готова до спокус і вона – це частина системи. Перше – погане, і друге – погане.

Ми маємо вести до влади відповідальних молодих людей, які не тільки креативні, цікаві і молоді, а й, разом із тим – вони змістовні. Коли вони володіють навичками критичного мислення, вони розуміють, що (це треба дуже чітко розуміти), ніхто Україну серед ТОП-20 країн-лідерів, чого домагається Студреспубліка, не очікує. Взагалі, ніде, ніколи в конкурентному світі не очікують нових сильних конкурентів. Якщо ми самі захочемо, ми перестанемо в Україні воювати один із одним, що ми робимо всі, в принципі, 23 роки, ми перестанемо підставляти один одного, а зробимо змістовні зміни.

Тим паче, що це не є лише якесь українське ноу-хау. Нам важко зараз брати приклад з провідних країн, бо ми забагато впали…

На Київській Студреспубліці працюють над новою регіональною моделлю столиці 

Оксана Гречко: А можна ми повернемося до прикладу трошечки пізніше, тому що дуже хотілося б поговорити, якими ж такими навичками, якими ж такими талантами володіє ще й наша молодь. Ну, зокрема Яніна Яблонська.

Володимир Полуєв: Вона в ці хвилини знаходиться на Трухановому острові – активісти «Студентської республіки» роблять ранкову заряду та обіймаються. Давайте подивимося. Яніно, доброго ранку!

Яніна Яблонська: Доброго ранку, колеги. 8 година ранку, вихідний день, але на Трухановому острові не сплять. Тут вирує [мульти]-фестиваль «Студентська республіка-2014». Тут – своя держава, тут – свої закони, тут є навіть такий стенд, на якому все розписано: що можна робити, що не можна робити. Тут навіть є своя власна валюта, і тут написано, що скільки коштує. Ну і, звісно, ці ж гроші можна заробити. Наприклад, вчора, от ту ви можете бачити, зареєстрували шлюбне агентство, похоронне бюро, туристичне агентство, і навіть тут є своя в’язниця. А потрапити туди може той, хто закурить на території «Студентської республіки».

Ну, а зараз ми поспілкуємось з організатором цього фестивалю пані Людмилою Рудкевич. Пані Людмило, ми знаємо, що окрім розважальних таких дійств, ви ще тут і навчаєтесь. Яка тема цьогорічного [мульти]-фестивалю?

Людмила Рудкевич: Доброго ранку. Тема цьогорічного фестивалю: «Нова регіональна модель міста Києва». В цьому форматі ми проводимо оргдіяльнісну гру саме на «Студентській республіці». Ми вирішили в минулому році поміняти формат — в цьому році, як би, вклали це в життя: працюємо над новою регіональною моделлю. У студентів, учасників фестивалю, а це є вже і громадяни «Студентської республіки», тому що вони отримують ось такі паспорти всі [показує]. В них є дуже багато завдань.

Це така оргдіяльнісна гра, це гра, коли людина має максимально напружувати мозок, максимально напружувати силу волі для того, щоб знайти рішення і вихід з будь-якої ситуації. Адже відповіді на ті запитання, які ми задаємо в оргдіяльнісній грі, завжди є проблематичними. Тобто ми ставимо проблематику, і треба знайти відповідь на те питання, яке є на сьогоднішній день поставлено. З нашої точки зору, на сьогодні роль міст змінюється, тому що змінюється новий світовий порядок. Тому ми розглядаємо місто Київ. Як і в стосунках зі світом, в стосунках з іншими українськими містами, так і внутрішня, така, політика Києва має ґрунтуватися на стосунках громад, як на мене.

Яніна Яблонська: Дуже дякую. Цього року беруть участь у фестивалі шістдесят студентів, але, як зізнаються організатори, це дуже мало. Тут проходять круглі столи, майстер-класи, і навіть свій власний конкурс краси. Цього року фестиваль закінчиться вже сьогодні. Але, якщо ви виявили бажання взяти участь у наступному році, не зволікайте і заходьте в Інтернет, реєструйтесь і приїжджайте на Труханів острів.

Володимир Полуєв: Яніно, дякую. Скажи, будь ласка, а ти сама робила ранкову зарядку, разом із учасниками «Студентської республіки»?

Яніна Яблонська: Якщо зараз оператор може показати, в чому я знаходжуся! Ну, вряд чи я зможу зробити зарядку!

Який має бути Київ? Покроковий план змін у столиці

Оксана Гречко: Яніно, скажемо відверто: ми від тебе шпагату сьогодні чекали. Дякуємо тобі дуже за включення. Дякуємо за інформацію, ну, а ми продовжуємо, повертаючись до нашого гостя — голова Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Студентська республіка» Павло Вікнянський. Повертаємось до нашої розмови.

Говорили з Вами саме про досвід, який можуть здобувати українці. І розкажіть, будь ласка, наскільки гостинними є саме європейці, і взагалі закордоном до нашої  української молоді?  

Павло Вікнянський: Світ, переважно, гостинний до нас. Не тільки на Заході, але й по всьому світу. Але вони гостинні з точки зору, яким чином наші молоді цікаві кадри можуть знадобитися в їхньому народному господарстві, в їхньому бізнесі і робити користь в їхніх країнах. Це дуже добре, що ми є донорами для всього світу розумних, цікавих людей… але я категорично переконаний, що український генофонд має працювати в Україні. І Бог нам дав шанс уперше в історії, системно працювати над розбудовою власної держави, не можна згаяти цей шанс! Шкода, але політично все відбувається так, що чомусь згаюємо цей шанс.

Оксана Гречко: От Ваше ставлення з приводу зовнішнього незалежного оцінювання? Воно поліпшує рівень?

Павло Вікнянський: Ну, знаєте, це одна з небагатьох реформ, яка успішна є в Україні, тут треба подякувати пані Лілії Гриневич, яка була провайдером цього процесу. Їх взагалі не так багато… Здається, дрібниці, ну, прибрати корки на дорогах, реформувати Міністерство внутрішніх справ, багато-багато галузей, де, якщо цілеспрямовано підійти до вирішення проблеми, то можна її вирішити. Але там, де реально інновації були успішними — цього небагато. Проте, систему ЗНО, переконаний, також треба модернізовувати, і це не має бути лише такий певний тест, на який треба «накрутити» людину і підготувати, а це мають бути навички, як я вже казав, критичного мислення і творчості. Світ дуже творчий, і в величезній глобальній конкурентній грі, ми можемо перемагати не тому що в нас більш красивий камуфляж, а тому що ми більш розумні.

Володимир Полуєв: Пане Павле, скажіть, Ви вже заявили про те, що з політики потрібно взагалі прибрати популізм, як такий. І хотілося б від Вас почути якісь конкретні пропозиції. Ось, сьогодні, наприклад, у Києві, «Студентська республіка», яка проходить: головна мета – сконструювати нову регіональну модель Києва. На Вашу думку, яким має бути Київ, що потрібно змінити? І, якщо можете, по пунктах, конкретні якійсь пропозиції.

Павло Вікнянський: Дякую за питання, воно чудове. І воно більш має стосуватися тих наших активістів та учасників Республіки, які наразі зібрались у Києві, як раз на Трухановому, які 2 доби працюють над цим питанням. Якщо б відповідь на це питання була дуже проста, мабуть би у суспільстві також була серйозна дискусія з приводу різних підходів до питання модернізації Києва. На жаль, ні в кого нема щирої відповіді — є відповіді піарівські: тобто тут воно буде краще виглядати, тут у мене рейтинг збільшиться, ну, в когось, ще якійсь «явища». Проте, це не є реальні відповіді.

Що саме треба робити? І те, що я чув вчора, перебуваючи на Трухановому: перше – треба план! Неможливо будувати будинок, якщо в нас немає креслення. Немає в нас креслення, яким чином має розвиватись найбільше місто України, найбагатше місто України, місто, в якому живе найбільша кількість людей, зокрема, з вищою освітою! Наступне, треба розуміти, що Київ зараз торкнеться питання бюджетної, фінансової децентралізації, відповідно грошей, які раніше централізовано перерозподілялися через державний бюджет або через різні податкові інструменти, їх в Києві стане менше. Треба готуватися до того, що ми маємо зовсім по-інакшому в Києві вибудовувати систему оподаткування, ми маємо інакше працювати з територіальними громадами.

Наша відповідь, щодо того, як мають розвиватися територіальні громади: Київ – величезне місто, реально тут живе разом з приїжджими, мабуть, під 5 мільйонів громадян. Яким чином з ними працювати? Склалися в Києві окремі мікрорайони, як Троєщина, які ще діляться на ще менші мікрорайони. Міськрада не здатна вирішити питання всіх, бо наявність кількох депутатів від величезного Харківського масиву, не дає нормального представлення інтересів тих людей, які там проживають. Яким чином зробити? Ми переконані, треба повернути не тільки районні ради, а й маємо запровадити в Києві унікальну модель динамічної децентралізації, коли фактично люба громада, люди, які живуть поряд, кілька будинків, мікрорайон, біля станції метро якесь середовище можуть об’єднатися в громаду і вибудовувати інтереси у взаємовідносинах із київською владою і навіть центральною владою, маючи власні повноваження і власну систему взаємовідносин, без, зокрема, посередництва, там, Київської міської ради або Київського міського голови. Ці відносини мають бути врегульовані, це частина Києва, але тільки свобод, які мають отримати громадяни, об’єднані в громаду, має бути набагато більше.

Навіщо? Тому що ці люди мають отримати не тільки повноваження, але й ресурси. Вони краще знають, де треба побудувати дитячий майданчик, школу і т.п., ніж це знають більше 100 київських депутатів, які все одно будуть займатися вирішенням своїх бізнесових питань. А там люди, які сусіди, в яких діти ходять в одні школи, в одні дитячі садочки, які користуються тими самими паркінгами, або які мають ті самі проблеми з світлофорами, якимись неправильними даїшниками і т.п. — їх  значно ефективніше вирішать, це зрозуміло.

Наступна і, знову-таки, зрозуміла річ: ми постійно боремося з тими МАФами в Києві і всім іншим. А вони все одно, як гриби після дощу, ще більше з’являються і їх все більше.

Треба їх просто  легалізувати, але при цьому, щоб ті, які є, які працюють, мають платити адекватні податки. Вони їх мають платити не через «чорні» схеми окремим «рєшалам», так назвемо, а мають платити до бюджету, і з цього має будуватися київська інфраструктура, фінансуватися освіта, фінансуватися кращий порядок в місті Києві і фінансуватися інноваційні речі.

Що заважає зробити так, щоб у всьому Києві був доступний Інтернет?! Україна входить до числа країн, які є серед лідерів з IT-аутсорсінгу. Наші, передусім, молоді люди, активно працюють із усім світом із вироблення різноманітних програм, креативних продуктів. Чому нам не дати простір для творчості, для розвитку цього?

Наступне, мають працювати ефективні програми підтримки різних нововведень, винаходів і т.д. у місті Києві. Це треба робити через механізми, в тому числі, бюджетного дотування: не з держави, а в Києві, ми тут зацікавлені в цьому. Далі список можна продовжувати, набагато краще це зробить київська громада через своїх лідерів.

Ми ініціювали створення певної Стратегічної групи в місті Києві, яка разом із найкращими, найпрогресивнішими кандидатами в мери міста Києва, які не пройшли, та активними громадянами працює над Програмою модернізації Києва, залучаючи цікавий іноземний досвід, але, передусім, рефлексуючи і думаючи над тим, скільки багато ми вже помилок допустили. Все, Україна вже виросла! І в нас є стільки власних помилок, що ми вже здатні як дорослі люди зробити нормальні висновки. Треба перестати довіряти поганим топ-менеджерам, перестати вестися на подачку – плюс 5 «рублів» до заробітної плати, але яка платиться в конверті, а не йде офіційно. Треба бути відповідальними, тоді, абсолютно  переконаний, у всього молодого покоління вийде.

Є такий важливий ще момент… День молоді майже співпадає з Днем Конституції. І в нас завжди регіональні «Студентські республіки» як раз приурочені не тільки до Дня молоді, але й ще до Дня Конституції! Бо увага до серйозних питань, до змісту – це те, чим, у тому числі, має займатися молодь.

Наразі ми активно беремо участь у конституційному процесі, переконані, що весь народ України, молоді люди мають нарешті прийняти Народну Конституцію. І в цій Народній Конституції мають бути представлені інновативні, цікаві, прогресивні речі, не тільки для України, але й для всього світу. Ми, власне, маємо стати для світу майданчиком таких винаходів, змін.

Чи станемо ми для світу майданчиком соціальних і економічно-гуманітарних експериментів?

Оксана Гречко: Пане Павле, останні 2 питання, тому що, на жаль, обмаль часу. Мене, наприклад, цікавить: перше, те, що ви говорите про інновативну, саме прогресивну технологію, так, яка може бути, яка вже має існувати в Україні… Але питання стосується саме працевлаштування. Ми знаємо, що буде дуже скоро рекламна пауза, все ж таки повернемося. Але питання я встигну задати.

Скажіть, будь ласка, як Ви бачите цю модель поєднання працевлаштування з інновативними технологіями? Тому що, от наприклад,  вивчаючи законодавство, зокрема, податкове законодавство, з прикладу тієї ж Німеччини, ми знаємо, що багато домогосподарок, сидячи  вдома роблять ту роботу, яку можуть, яку наразі в Україні роблять наші держслужбовці. Чи потрібно ось такі інновації вводити, і чи можна таким чином забезпечити студентів такою роботою?

Оксана Гречко: Хочемо нагадати, що гостем нашої студії залишається Павло Вікнянський, голова Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Студентська Республіка», голова Народної демократичної ліги молоді. Маємо змогу, все ж таки, почути відповідь на задане мною питання. Тож, будь ласка.

Павло Вікнянський: Україна має бути територією свободи. Абсолютно любі інновації, нововведення, якійсь винаходи, творчі продукти мають отримувати в Україні можливість для втілення і реалізації. І не тільки українські продукти. Як свого часу, Сполучені Штати, Ізраїль, там, певний час Німеччина, маємо відкриті кордони для різноманітних професорів, винахідників і запросити їх в Україну, і створити їм умови для розвитку. Бо це потім буде працювати на нашу українську землю і створить нам конкурентні переваги.

Чи важко це зробити? Якщо є політична воля – не важко зробити. Чи є ризики від того, що ми станемо для світу майданчиком соціальних і економічно-гуманітарних експериментів? Для України я тут взагалі ніяких ризиків не бачу. Ну, знаєте, коли держава майже банкрут, це так само, як людина, якщо вона без роботи, в неї нема квартири, нічого нема – їй нікуди діватися, вона буде вимушена йти на курси, десь підпрацьовувати.

Оксана Гречко: Немає чим ризикувати?

Павло Вікнянський: Ми зараз знаходимося саме в такій ситуації, де ми, як Барон Мюнхгаузен, вирвемо себе за волосся з цього суцільного болота, або, ну, там і залишимося, потонемо. Я вірю, що ми, справжні українці, здатні на гарячі вчинки, не тільки захищати власну землю, але і боротися за власне майбутнє. Це іще більш важливо і відповідально.

Володимир Полуєв: Пане Павле, скажіть, от Ви казали про те, що молодь має брати участь в керуванні державою, в керуванні тими процесами, які відбуваються в державі. Ми всі знаємо, що восени мають пройти дострокові парламентські вибори. На Вашу думку, чи може якась молода партія потрапити до парламенту, хоча б піти на вибори, а там… І взагалі, чи можливо без грошей олігархів, без грошей політичних спонсорів потрапити до рарламенту, тобто виграти таку політичну кампанію?

Павло Вікнянський: Немає нічого неможливого в нашому житті. Тим паче, що останні політичні події в Україні продемонстрували, що, яка б не була консервативна влада, її можна змінити достатньо демократичним шляхом. На вибори має не просто йти якась група, здатна до змістовних змін, таких груп має бути декілька. Вони мають між собою не тим, у кого краще, перепрошую, сорочка або ще гірше — у кого краща машина, вони мають конкурувати змістовними програмами. Вони мають дискутувати з приводу того, що краще: приміром, 5 % або 6% податків…

Володимир Полуєв: Чи є зараз  в Україні такі партії, такі політичні сили, без назв?

Павло Вікнянський: Абсолютно є, я не хочу зараз нікого рекламувати. Ми абсолютно можливо також підемо восени на вибори. Будемо дивитися, чи будемо ми робити це в складі великої групи людей, які обстоюють для нас важливі цінності розвитку та справедливості, захисту інтересів не тільки великої буржуазії (бо Україна – капіталістична країна, і саме тому так важко робити зміни, все робиться в інтересах капіталу), але й інтереси звичайних людей, працюючих людей і креативного класу, в тому числі. Бо, якщо за Марксом, рухачем змін був пролетаріат, то наразі пролетаріатом, ну, фактично, є і працівники творчих професій, в тому числі, й журналісти, це ті люди, які не мають у власності засобів виробництва, вони ними не володіють, але користуються — і відповідно, це та сама форма експлуатації.

Ми маємо подолати ці перепони, і, як сказано в українській Конституції, і в усіх редакціях змін до української Конституції, які є адекватні: Україна має бути соціальною державою! Соціальною державою – це значить державою, де формою її розвитку є справедливість. Середній клас має максимально розширюватися, і якомога більше людей мають отримувати можливість не тільки самореалізації, але й доступу до роботи, яка буде давати можливості для того, щоб адекватно жити.

І мають запрацювати, безумовно, соціальні ліфти. Ми також хочемо бути таким соціальним ліфтом, і будемо!

Володимир Полуєв: Ну що ж, дуже дякую Вам. Я нагадую, що в нас в гостях був голова Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Студентська республіка» Павло Вікнянський.






Автор: Прес-служба Студреспубліки

 
Рейтинг@Mail.ru