НОВИНИ
РЕГІОНИ
АР Крим
Вінниця
Волинь
Дніпропетровськ
Донецьк
Закарпаття
Запоріжжя
Івано-Франківськ
Київська обл.
Кіровоград
Луганськ
Львів
Миколаїв
Одеса
Полтава
Рівне
Суми
Тернопіль
Харкiв
Херсон
Хмельницький
Черкаси
Чернівці
Чернігів
м. Cевастополь
м. Київ
Світ
Білорусь
КАТЕГОРІЇ
всі теми
Новини Cтудреспубліки
Новини НДЛМ
Новини ВМГО
Аналітика
 
15-03-2013 / Аналітика /  Україна

То які наступні кроки?..

Психолог, священик, експерт Студреспубліки о. Антоній Рудий: «Досягнення прогресу спокусили людину присвячувати більшу частину часу насолоді віртуального світу. Тому і осягнення у нас, у більшості, у віртуальних реаліях, бо, мабуть, тому що вони безпечні і не треба в поті лиця працювати? Але преображення не наступає, а лише дегенерація!»

Остання Зимова [Студреспубліка] змусила замислитись над одним із одвічних питань людського буття – що ж нас чекає у майбутньому?  Здається питання не нове, а навіть вже застаріле, як і попит на фантастичну літературу. Котра, як уміло, вияснив Сергій Дацюк, вже майже ніким не береться у руки.  І ось  диво!.. Знову справдилась провидча здібність організаторів і методологів ОДГ. Процес пошуку відповіді на виклик нашого з вами сьогодення захопив всіх без винятку.

Начебто людство вичерпує вже ресурси як природні, так і ресурс технічного прогресу, започаткованого ще у глибокому Середньовіччі. Чи дійсно це так? На мою думку, вірне ствердження, що прогрес привів людство до віртуальної реальності, котра дійсно не є тим правдивим життям, котре має перспективу розвитку, згідно з замислом Творця.

Цьому підтвердженням є ті технології, що сьогодні претендують на майбутнє – клонування живих істот, знецінення людського життя у всіх його проявах, споживацьке мислення замість філософії усвідомленого та повноцінного буття, заміна духовного розвитку комп’ютерними технологіями, розмиття філософії творчого пошуку істинної повноти людського життя новітніми трендами, що виразно ведуть до всесвітнього колапсу. На жаль, ми також не змогли заглибитись настільки, щоб, як на мою думку, виокремити вплив сучасних «трендів» на психологію окремо взятої живої істоти. Вони, в більшості, дійсно жахливі для тих, хто не шукає духовного. Поки що мало хто мислить у цьому напрямку в нашій країні.

Відповіді, як ми збагнули, лежать у побудові майбутнього вже сьогодні. Тому маємо право і себе зарахувати до еліти людей, що розсудливо розпоряджаються сьогоденним своїм життям.

Я, зі свого боку хочу, зазначити, що схильний до більш оптимістичного бачення майбуття людства. Мабуть, тому, що я довіряю наше майбутнє Творцеві, від котрого все почало існувати. Маю надію і вірю що, на відміну від нас, Він має відповіді, котрих ми ще не бачимо. Технічною мовою сказати, що є Всесвітній Розум, котрий підтримує Вселенські Системи у русі та житті, та і ми також знаходимось у Ньому. Так для мене в цьому і є та мудрість, котру належить шукати.

А особисто для кожного з нас: що визначає структуру особистого життя як найбільшої цінності? Самий час визначитись, тому що це дійсно залежить від нас. І це станеться майбутнім особисто для кожного.

А чи  буде у майбутньому щось залежати від зусиль і праці когось із нас? Ось таке найважче питання залишилось у мене, як присмак усього, що ми переживали. І визнаю, не дає воно мені спокійно насолоджуватись моментом теперішнього часу. Схиляюсь  до думки, що це є нормальний стан людського духу — постійно мати неабиякі напруження, сумніви, пошуки. Треба їх приймати як невід’ємну частину земного буття людської природи. Преображення людської природи має відбутися після закінчення земного шляху людини, тому наш пошук логічно мені допоміг із більшою надією сподіватися на пізнання.

На жаль, досягнення прогресу спокусили людину присвячувати більшу частину часу насолоді віртуального світу. Тому і осягнення у нас, у більшості, у віртуальних реаліях, бо, мабуть, тому що вони безпечні і не треба в поті лиця працювати? Але преображення не наступає, а лише дегенерація!

Дякуючи єдиному та неповторному «пророку» Студреспубліки Сергію Дацюку, ми усвідомили пустоту і, мабуть, трагічність теперішнього моменту у найновішій історії, щонаймні, України. То які наступні кроки?..






Автор: о. Антоній Рудий

 
Рейтинг@Mail.ru