Минулого року активісти Львівської Студреспубліки здійснили сходження на гору Ельбрус та підняли прапор республіки над її вершиною. Враховуючи, що кордони частини світу Європи неоднозначні, нерідко Ельбрус називають найвищою європейською гірською вершиною. Ельбрус розташований на північ від Головного Кавказького Хребта, висота гори – 5642 м над рівнем моря.
Сьогодні ми задали декілька запитань учаснику експедиції, члену регіонального оргкомітету Студреспубліки, Моргоєву Олександру.
Сашо, із скількох учасників складалась група?
Група складалась із 5 учасників. Учасниками групи були одні чоловіки. Підбір групи здійснювався по таких критеріях як: досвід у гірських та альпіністичних мандрівках, фізична підготовка, фобія перебування на низьких висотах (сміється).
Скільки часу тривало сходження на вершину?
Попередньо планувалось на сходження витратити 12 днів і 3 дні на спуск. Поясню розбіжність у тривалості підйому та спуску. Дорога на верх потребувала не аби яких фізичних зусиль, тому необхідно було акліматизуватись. Під час акліматизації було подолано близько 60 км з перепадом висоти з 1600 м над рівнем моря до 4300 м. Саме з висоти 4300 м. було розпочато сходження. З табору група вийшла о 00:00 год, а вершини досягли о 11:00.
А чому підйом на вершину було розпочато вночі?
Все пояснюється кліматичними особливостями Приельбруського регіону у літній період. Вночі погода стабілізується і весь день до обіду світить сонце, а потім надходить циклон і все іде шкереберть. Оскільки тут зустрічаються теплі і вологі середземноморські та чорноморські циклони з холодними антарктичними, то неминуча і непередбачена різка зміна погоди забезпечена! Від сонця до снігу, від +5 до -20.
Чи стикались Ви із якимось труднощями у дорозі, мені відомо, що ви їхали зі Львова на авто?
Так безумовно. Шановні українські водії, не нарікайте на вітчизняну автоінспекцію. Російське «ГИБДД (ГАИ)», зупиняло наше авто мало чи не щогодини, приблизно кожні 100 км. З перевіркою документів, або просто нахабно просили хабар. Одного разу нас затримали без підстав, майже на дві години. Але коли ми сказали що не поспішаємо і розставимо намети просто навпроти поста ГАІ, нас одразу відпустили.
Що Ви відчували, коли піднялись на вершину гори?
По-перше, кисневу недостачу (сміється), насправді, передусім гордість, за себе, за країну, за "Студентську республіку". Ці відчуття неможливо передати, тому що вже внизу це все здається сном. Забуваються всі труднощі, і тут вже думаєш про наступну вершину, яку ти підкориш, хоча б наступного літа. Одне можна сказати точно: Ельбрус — це мрія будь-якої людини, яка хоч раз піднімалась в гори.
