НОВИНИ
РЕГІОНИ
АР Крим
Вінниця
Волинь
Дніпропетровськ
Донецьк
Закарпаття
Запоріжжя
Івано-Франківськ
Київська обл.
Кіровоград
Луганськ
Львів
Миколаїв
Одеса
Полтава
Рівне
Суми
Тернопіль
Харкiв
Херсон
Хмельницький
Черкаси
Чернівці
Чернігів
м. Cевастополь
м. Київ
Світ
Білорусь
КАТЕГОРІЇ
всі теми
Новини Cтудреспубліки
Новини НДЛМ
Новини ВМГО
Аналітика
 
НОВИНИ
20-08-2008 / Новини Cтудреспубліки /  Україна

Дайте молоді йти вперед!



Державі потрібні нові і нові лідери. Треба надавати нові можливості для самореалізації нашої молоді. А “Студентська республіка” – є саме тим підґрунтям для розвитку молодих людей нашої держави. Так вважає один із лідерів Народно-демократичної партії, народний депутат України 3-го та 4-го скликань та один із фундаторів НДЛМ і “Студентської республіки” – Олег Петров.

 

Як почалося Ваше знайомство з НДЛМ та Студреспублікою, Олеже Володимировичу?

По-перше, Народно –демократична ліга молоді є найкращим проектом Народно-демократичної партії. І це дійсно так. Я як засновник НДП, людина, яка причепна до заснування цієї партії, активно брав учать в об’єднавчому процесі НДП. Якщо подивитися трішки в минуле, то НДП – це єдиний політичний проект, що заснований на об’єднанні п’яти політичних сил. І як координатори в Трудовому конгресі України (ТКУ), який є однією з 5 політичних сил-засновників НДП, були не секретарі, не голови, а технічні координатори тред-юніонів. У нас було більш демократично, то було 5 координаторів ТКУ. Мабуть, ми були найбільш демократичні і вільні. Тому питання, які були пов’язані зі створенням НДЛМ, були покладені на членів колишнього ТКУ. Ну так історично склалося. А це – Матвієнко, Толстоухов і Петров. І я хочу сказати, що коли я відповідав за справи з молоддю, то ми почали створювати не молодіжне крило партії, як роблять, щоб молодь була на підхваті великих партій. А ми створили окремий проект, окрему молодіжну організацію, почали будувати окремі стосунки з молодіжною організацією. Тому у нас вже більше 10 років, вихідці з НДЛМ стають головами обласних організацій НДП, працюють в державних адміністраціях, установах. І взагалі, це люди, які не залишилися за бортом громадської думки. Більше того, ці люди пішли в політику разом із НДП. Тож це найбільш вдалий проект порозуміння великих політичних сил із молодіжним крилом. Інших таких прикладів я не бачу. Звісно, є молоді соціалісти, комуністи… Але це молодіжний загін, що обслуговує великі політичні сили. А у нас були партнерські стосунки.

І саме ці стосунки заклали такі проекти, як Студентська республіка. Вона виникла 10 років тому за ініціативи студентів. Вона виникла напередодні виборчої компанії 1999 року, тож у нас були проблеми, такі як, куди ж буде рухатись країна? Чи вона залишиться номенклатурною, чи стане демократичною… То Студреспубліка стала поєднанням розкутого відпочинку і нормальної, чіткої роботи. До речі, я подивився на дисципліну Студреспубліки, то там все дуже жорстко. Якщо порушуєш регламент, то «допобачення і квитки за твій рахунок». І це дуже правильно, бо тут і не заганяють і в рамки, і змушують дотримуватись загальних правил.

Тож це унікальний проект, що народився у такі принципові часи, коли країна стояла на межі і обирала, як вона буде рухатись далі. Студреспубліка показала цей напрямок. І це не пройшло даремно.

Люди, що вийшли зі Студреспубліки, не залишилися позаду. Наприклад, Костянтин Ващенко сьогодні очолює Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва, Володя Максак зараз на високій посаді обласного управління в Чернігові… Студреспубліка дає підґрунтя, фундамент для розвитку.

 

Що Вас «зачепило» в проекті Студреспубліка? Що було новим і цікавим саме для Вас?

Перш за все, це те, що я зміг спілкуватися з молоддю. Знаєте, я прийшов у політику з великого підприємства, з космічної галузі. А там завжди, якщо маєш думку, то відстоюєш її, але якщо прийнято рішення, то ти його виконуєш. А в політиці – «Будем клониться с линией партии, куда линия – туда и мы» . Такий принцип у нас не працював. Якщо в тебе э чітка, аргументована позиція, то ти її відстоюєш до кінця. Але якщо більшістю прийнято рішення, то ти його виконуєш!

В Студреспубліці для мене головне, що молодь, яка скептично відноситься до влади і майбутнього, бо живе «один день», все-таки живе і перспективами. А коли ти знаєш, що молодь живе перспективами, то і ти теж починаєш жити перспективами.

А на Студреспубліці молоді люди, які не бояться говорити, враховують відповідальність за свої слова, не висловлюються голослівно і все роблять аргументовано. І це дуже приємно. Бо з такою молоддю можна працювати.

От у нас народився проект закону про студентське самоврядування. Але це ж не сьогодні і не вчора. Ще коли я був студентом, за радянських часів, це самоврядування було. А коли я народним депутатом був, то ми внесли закон про студентське самоврядування. І тоді першими почали палки в колеса вставляти ректорати, профспілки… Але якщо їх послухати, то всі, начебто, за студентське самоврядування. Це якийсь «хамеліонський» підхід, бо коли той студент приходить, то тільки гиркнуть і все. Бо студенту треба вчитися, екзамени здавати… А вони тільки розставляють «крапки над точками», роблять щось незрозуміле.

Тому закон був заблокований. Але Студентська республіка не дала потонути закону. Тож ми все-таки його приймемо, депутати все ж прийдуть до цього, бо закон треба приймати! На Студреспубліці було обговорення цього закону – всі студенти за! А це саме головне.

Головне, що на Студреспубліці, нібито, гра, але на дорослих початках.

 

На Вашу думку, чи потрібно щось змінити в Студреспубліці? Можливо щось додати?

Ну якщо сказати, щоб менше було розважальних заходів… так це ж святе, це ж особисте життя, його не можна замінити. Сказати, щоб більше семінарів та конкурсів було.. ну, теж не можна. Як же може зібратися студентство, і не бути конкурсу “ Перша леді”? Як можна не проводити “Дебати” чи “Мафію”? Це все треба.

Сьогодні треба все робити поступово. “Студентська республіка” вже 10 років існує. А я пам’ятаю такі часи, коли її хотіли прикрити, адже вона не всім подобається, якщо вже чесно говорити. І це велике досягнення, що це проект прожив вже 10 років. Тож, я б сказав, що треба все змінювати без фанатизму. Якщо щось є цікаве, то давайте втілювати. Але за основу треба брати те, що подобається самим студентам.

Досягнення, що Студреспубліка не перегружена офіційними заходами. Бо там же бувають і депутати, й міністри, от Президент тільки ніяк не доїде до “Студентської республіки”. А я, до речі, хотів би побажати всім у владі, щоб вони приїздили, послухали…Я того року був, коли у Севастополі Республіка була, і тоді саме Президент боровся з «даішниками». А студенти теж люди, теж можуть їздити на машинах, от вони і розповіли, як це все насправді виходить. Студенти за словом в карман не полізуть. Головне, щоб надавалась можливість. А Студреспубліка дає такі можливості. Тут можна і висловити відношення до влади, і обрати свого президента, свій уряд, перспективу розвитку країни. А це головне.

 

Яка молодь має приймати участь у цьому фестивалі?

На ювілей треба говорити тільки хороше, але ж треба і трохи критики. Але я вважаю, що відбір навіть дуже нормальний. Я цікавлюсь, хто і за що попадає на Республіку. Тож хочу сказати, що просто студентів з вулиці немає. Приємно, що за кожним із учасників є якісь справи. Це люди, що обрані колективами студентів, це представники. А коли збираються різні представники, то це вже міні-парламент. Цікаво слухати їх думки, тому що це не просто думка окремого студента, а думка окремої групи людей. Студенти теж бувають різні, але ж вони знаходять порозуміння, тож нам треба вчитися у цих молодих людей знаходити точку опору конкретних рішень.

Навіть обрати Першу леді, це ж теж треба іти на компроміс! Я б взагалі всіх обрав! Тож треба вчитися в “Студентської республіки”.

 

Що для вас означає поняття «лідер»?

Цікаве питання… От іноді замислюєшся, хто ж такий лідер, і хто його призначає? Можна звісно призначити лідера, сказати: «Це Ваш лідер!». От як у нас в НДЛМ, в час Кості Ващенка. Тоді ми не помилилися у виборі лідера. Молодь вона ж, взагалі, трішки агресивна, помилки не прощає, тож я вважаю, що коли людина може і помилки виправити і на компроміс піти, то, мабуть, це і є справжній лідер.

Лідер це не просто людина, що закликає щось зробити. Це людина, що несе відповідальність за тих людей, що з ним ідуть. У моєму розумінні, це людина, що чітко розуміє, що вона прийшла у політику, у владу і несе відповідальність і за свої дії, і за людей, яких із собою привела. Сьогодні не вистачає відповідальних лідерів.

У нас зараз і лідерів багато, і обрати нікого. Сьогодні багато розчарувань у наших політичних лідерах. Вони прийшли до влади і забули, хто їх обирав. Це все псевдо-лідери. А справжній лідер – це людина, яка за свої ідеали несе відповідальність. І до речі, таких лідерів зі студентства дуже багато.

Приємно, що є зміни. Тож треба формувати нових лідерів. Нам, нашому поколінню, не дуже пощастило, хоча може це й на краще, ми жили в часи змін. У нас було більш барикадне життя, то і лідером було легше стати, треба лише очолити одну з барикад, і за тобою всі побіжать. А ось куди? Одні вже забігли у глухий кут. А інше ще біжать і не бачать, що попереду залізобетонна стіна. Але вони скоро стукнуться лобом і відчують все.

Тож я хочу сказати, що великі надії та перспективи на тих дівчат і хлопців, що грають у Студреспубліку. Сьогодні вони грають, але згодом на них буде відповідальність вести вперед нашу державу. Треба нових лідерів, а то наші вожді тримаються і там, і там, і там, і вже під 70 років, а ще хочуть керувати. Ну, вже ж накерувалися. Дайте молоді йти вперед!

 

Як пов’язані поняття «Студреспубліка», «політика» та «Україна»?

Вони не роздільні. Студреспубліка – це конкретні дії, політика – інструмент для побудови держави, а без України ми нікуди. Це все пов’язано. Якщо буде більше таких проектів, то буде нормальна політика в державі, буде розбудована Україна.

 

Як Ви уявляєте майбутнє “Студентської республіки”?

За 10 років “Студентська республіка” вже зробила великий поштовх серед молоді. Проект може і не вічний, але довгостроковий.

Зараз треба більше запрошувати різних політиків, щоб студенти бачили, хто є хто. Бо одне діло з трибуни виступати, а зовсім інше серед студентів. Там лозунги не проходять, треба лише відверто спілкуватися, тільки тоді заробиш авторитет. А якщо тільки лозунгами керуватися, то тебе дуже швидко розкусять, і підеш з ганьбою. Добре ще піти спокійно, а то ще отримаєш таке слівце, що вжалить болючіше за бджолу.

Тож треба працювати. Я буду допомагати, але все залежить від тих, хто приймає активну участь у проекті. На жаль, ми вже пасивну учать приймаємо, тобто лише допомагаємо.

 

Ваші побажання фестивалю.

Побажання… Ну іноді молоді люди їдуть зі скептицизмом, типу «ну що може дати Студреспубліка? Я вже в себе у місті чи селі лідер і все знаю». А потім вони стикаються з правилами. Спочатку якесь здивування і непорозуміння, а потім вже потихеньку іде розуміння. Тож головне, щоб ніхто не розчарувався, щоб люди від’їжджали з думкою, що є перспектива і потенціал. Головне щоб у них був мир і злагода. І щоб у цьому питанні були однакові думки у всіх.




Розмову вела Шовгенюк Олена

 

 






Автор: Прес-служба Студреспубліки

 
Рейтинг@Mail.ru