НОВИНИ
РЕГІОНИ
АР Крим
Вінниця
Волинь
Дніпропетровськ
Донецьк
Закарпаття
Запоріжжя
Івано-Франківськ
Київська обл.
Кіровоград
Луганськ
Львів
Миколаїв
Одеса
Полтава
Рівне
Суми
Тернопіль
Харкiв
Херсон
Хмельницький
Черкаси
Чернівці
Чернігів
м. Cевастополь
м. Київ
Світ
Білорусь
КАТЕГОРІЇ
всі теми
Новини Cтудреспубліки
Новини НДЛМ
Новини ВМГО
Аналітика
 
10-04-2012 / всі теми /  м. Київ

Чи легко бути молодим?

5 квітня 2012 року в Києві, в інституті Горшеніна відбувся круглий стіл на тему «Чи легко бути молодим?», до роботи якого долучився один із лідерів Студреспубліки Олександр Щерба.

В заході взяли участь також екс-міністр України у справах сім`ї, молоді та спорту Юрій Павленко, народний депутат України Леся Оробець, заступник головного редактора щотижневика «Комментарии» Юрій Рибачук, експерт інституту Горшеніна Марина Ткаченко й інші.

Приводом для круглого столу стала публікація соціологічного дослідження, організованого інститутом Горшеніна та щотижневиком «Комментарии» за підтримки фонду «Діти передусім» на тему «Молодь України».

Незважаючи на декларації щодо особливої уваги до молоді, на сьогодні надзвичайно мало якісних статистичних даних, які дозволяють зрозуміти стан молоді у державі.

Дослідження охопило  молодь від 16 до 21 років, категорію, яка є сама по собі дуже цікава, оскільки це покоління, яке народилось і виросло в незалежній Україні.

Основні думки учасників дискусії звелись до тези, що не все так погано у «нашому домі». Основний аргумент – це значний рівень патріотизму серед молоді, на питання «Чи пишаєтесь Ви тим, що є громадянином своєї країни?» 65% респондентів дали ствердну відповідь.

Серед позитивних рис молодої людини виділили високу увагу до державних проблем, так на питання: «Які проблеми сьогодні є найбільш важливими для Вашого населеного пункту?», найбільше ствердних відповідей отримали варіанти:  економічний розвиток, корупція та хабарництво, політична нестабільність.

Але чи дійсно високий рівень патріотизму та здатність бачити кричущі проблеми державного рівня свідчить про те, що все гаразд?

Заглибившись  у аналіз наведених даних, ми бачимо, що є значна невідповідність між відповідями на взаємопов’язані питання, зокрема:

 — рівень озвученого патріотизму більше 65%, при цьому молодь не вірить, що в Україні

легко досягти успіху, даючи значну перевагу Європі; також близько третини молодих

прагнуть покинути Україну;

— респонденти декларують важливість права розпоряджатись власним майном, при цьому

— легко не дотримуються прав власності на інтелектуальні продукти (програми, відео,

музика тощо);

— незважаючи на високий рівень патріотизму, тотальна більшість молоді (95%) готова йти на ухилення від сплати податків;

— опитана молодь визначає найважливішим фактором статусу людини – її освіту, при цьому для досягнення життєвих цілей ставлять на перше місце зовнішній вигляд (дівчата) й особисті якості (юнаки).

З проведеного аналізу очевидно, що на багато питань респонденти відповідали знаходячись під впливом соціальних стереотипів і, насправді, відповіді можуть різнитися із реальним станом речей, діями.

Високий рівень заявленого патріотизму легко зрозуміти, як результат продуманої державної політики із формування шкільних програм, але що вкладають респонденти в поняття «патріот» поки залишається не зрозумілим.

Спробуємо уважно придивитись до деяких опублікованих даних.

 • Майже 80% опитаних  потребують вирішення питання з житлом (проживають в гуртожитку, знімають квартиру або проживають із батьками).

Як вирішувати питання житла? При середній заробітній платі в Україні – біля 2800 грн. молодій людині (сім`ї) не реально придбати житло, коштів ледь вистачить на оплату орендованої квартири та харчування.  Програма молодіжного кредитування практично не працює: у 2010 році видано 297 кредитів, план на 2011 – до 600 (результат  поки не опубліковано). І це державна програма! Всього до 600 молодих сімей отримали пільговий кредит на нього, власне спромоглись придбати його за власні кошти лише з дещо меншим кредитним відсотком.

Майже 30% респондентів планують виїхати з України, або скоріш за все виїдуть. З урахуванням того, що емігрує молодь із вищої освітою, то стає очевидним дві проблеми: 

держава витрачає мільйони на освіту молоді, яка працюватиме на благо інших країн;

через певний проміжок часу країна буде приречена через відсутність кадрів. Вже сьогодні 25% вчителів – пенсіонери, хронічно бракує лікарів.

Майже 10% молоді приймали наркотики. Аналогічно близько 10% молоді щотижня вживає алкоголь.

На жаль, у опитуванні не було  питань пов’язаних із очікуванням щодо працевлаштування після закінчення вишу, але є дані, що майже 70% молоді вважають, що роботу краще шукати через родичів і знайомих. Напрошується висновок, що ці методи вважають найбільш дієвими. А отже мало вірять у можливість знайдення роботи без підтримки рідних і близьких.

Ми бачимо, що є цілий перелік питань, які потребують значної уваги. Але, натомість, немає навіть дискурсу про глибинні причини, тенденції та методи вирішення. Навіть прийняті програми залишаються здебільшого папером із-за стандартної причини – недофінансування.

Найбільша проблема, яку важко описати через статистичні методи – втрата віри у майбутнє серед молоді, немає розуміння, що буде завтра, які перспективи чекають на молоду людину з заробітком в 200-300 дол.

Майбутнє, якого ми варті, можливе лише, якщо ми об’єднаємося навколо мрії, мрії, якою має бути Україна, та почнемо важко працювати над її досягненням.






Автор: Олександр Щерба

 
Рейтинг@Mail.ru